|
Я сам з Ростова, а взагалі – підкидьок, Я міг би бути із всіляких місць, І якщо ти, бігме, мене не видані, Тоді свиня уже мене не з’їсть. Живу я всюди, наприклад, зараз в Тулі. Живу і не рахую втрат чи баришів. Дитячий пам’ятаю дім в аулі В республіці чечено-інгушів. Там душ дитячих нам не загубили, Ділили з нами долю і ганьбу. Життя летіло, як в автомобілі, І вилітало з вихлопом в трубу. Я сам не знав, у кого виростаю, Мав друзів, любив гостей і анашу, Тепер, як що – за ніж хапаюсь, Але його, на щастя, не ношу. Як та травинка я до всього звикся, Харчі з руки – суцільне зло, а не добро. Засвоїв добре відчуття я ліктя, Яким мене стусали під ребро. Бував я там, куди всі не хотіли – Всі ті, з ким навпіл різали злобу. Життя летіло, як в автомобілі І вилітало з вихлопом в трубу. Загартували люті нас морози, Нема відмови всім ні в чому там. Тому чеченці, що жили у Грознім, Намилились з Кавказу в Казахстан. А там – Сибір, лафа для голярів, Народів збір й нестрижених бичів, Там місце є для зеків та жидів Та ледве уцілілих басмачів. В Анадирі ми золота намили, Нам дякували ломом по горбу, Життя летіло, як в автомобілі І вилітало з вихлопом в трубу. Ми пили все, і навіть політуру, І лак, і клей, а щоб не забуритись, Ми спиртом обхитрили кулю-дуру – Чому б розумних нам не обманути?! П’ю горілку під горіхи для потіхи, А коньяк під плов з узбеками – їх пилав. А в Норильську, у гарячому цеху Ми пробували ще стальний розплав. Дірки у яснах ми золотом забили, Зостаріюсь – дістану, – грошей нашкребу. Життя летіло, як в автомобілі І вилітало з вихлопом в трубу. Які пісні співали ми в аулі, Як бігали по скелях голяком! Доки мене з етапу не вернули, Вважався я чечено-інгушем. Одним дісталась рана ножова, Другим – щось інше, третім – третя треть. Сибір! Сибір – держава бичова, Де місце є де жити і померти. Я кучерявий був, але усіх забрили, Став мудрагель – вітряк в зобу. Життя летіло, як в автомобілі І вилітало з вихлопом в трубу. Ці спогади лише стривожу я, – Завжди одне: «Рятуйте! Караул!» Ось б’ють чеченців німці із Поволжя, А місце битви – місто Барнаул. Коли ж дійшло до самосуду, Я встав за горців, не за щебінь. Одні і другі були із усюдин, Та воювали нібито за себе. А ті, хто нас на подвиги підбили, Давно лежать тихесенько в гробу, – Їх відвезли туди в автомобілі, А їх верховний – вилетів в трубу.
|