|
Чи поспішаєш кудись ти у справі, Чи спочиваєш, п’яний у дим, Та в незалежній нашій державі Важко не мертвим, а важко живим. Скільки на виборах ми вибирали, Вибрали врешті, тільки от лиш, Всі хто живий, ті уже застогнали, Тільки на цвинтарі спокій і тиш. Ноти фальшиві лунали містами: Всяк кандидат нам усе обіцяв. Люд танцював під брехливі програми, Тільки от цвинтар нічого не знав. Як родичались без тіні моралі І партократ і колишній бандит, Нас аж трясло, а на цвинтарі й далі Всі незворушні лишались на вид. Світ всім живим все готує сюрпризи – Хто заворушиться той і пропав, Поки ми всі потерпали від кризи, Цвинтар радів бо кредитів не брав. Що їм та криза у вічній у тиші? Це у живих тут тарифи на газ. Їм же, покійникам, людям колишнім, Дійсно живеться краще за нас! Що не роби, не відійдеш від теми, Грати нам роль у відведені дні. Всі уладнаються вічні проблеми, Тільки коли ти в дубовій труні. Можна в окремій, а можна у спільній, Тільки для чого, скажіть мені, от, Мертвим стояти на черзі квартирній? З ними немає подібних турбот. В царстві небеснім стираються межі, Кожна душа там спочине в красі. Це на землі ми тотально залежні, Тільки на цвинтарі рівня усі. Чую в свій бік: «Як покійників сміє...» Ні, я хотів би лиш мати своє: Про незалежність наш люд лише мріє, А от на цвинтарі вже вона є!
|