|
Спочатку було слово туги та зажури. У муках творчості творилася земля. Від суші острови, немов куски від шкури, Свій хід у морі зупиняли віддаля. Без цілі й прапора, блукаючи по світу, Через історії епохи та віки, Ці острови змінювали вид щомиті, Та берегли природу й дух материків. Спочатку було слово – скінчилися слова. Землю цю матроси дружньо заселяли. І кинулись по східцях вони на острова, Назвавши, для простоти, їх – кораблями. Та цупко їх тримає берег – мертва хватка, І острови повернуться – чекай дзвінка: Бо там панують ще міцні морські порядки, В яких живуть закони й честь материка. Тож хай всі академіки вибачать мені Вільну трактовку наукових теорій. Та якщо спочатку було слово на землі – Цим словом, напевно, було слово – «море».
|