|
Ніжна Правда гарно вбрана ходила, причепурившись для бідних, блаженних, калік. Груба Брехня Правду ту у свій дім заманила: на ніч залишайся, а вранці рушай за поріг. Правда довірлива солодко так заснула, слину пустила, всміхаючись добрим снам. Ковдру на себе Груба Брехня стягнула, у Правду вп’ялася – та й рада, що їй по зубам! І піднялася, і зкорчила тій мордяку – лицарем її за віщо там і бути?! Різниці ж між нами немає ніякої, якщо, звісно, обох роздягнути. Стрічки золотисті з кіс її повиплітала та й прихопила одежі, скільки змогла, гроші й годинник взяла, документи забрала, плюнула, брудно лайнулась та й пішла. Тільки ранком помітила Правда теє злодійство і здивувалась, себе обдивившись уважно: сажею вже хтось її забруднив (отже свинство!), та вона ж таки Правда – нічого, теє не страшно. Правда сміялась, коли в неї каміння летіло: – Це все Брехня й на Брехні весь мій одяг, їй-богу! Та протокол скласти двом дивакам закортіло, брудом паплюжили в нім вони Правду-небогу. Гнівом палали останні рядки протоколу: (не посоромились їй і чуже приписати) п’яна мерзота, брудна, і голісінька-гола сміє Правдою Чистою, злидня, себе називати! Чиста Правда клялася-божилась, ридала, тинялася довго, хворіла, не знала, як жити... Ну а Брехня чистокровного коника вкрала та й поскакала на довгих ногах білим світом. Якийсь дивак воює за Правду і досі, правда, в словах його правди нема й на копійку: – Чиста Правда колись переможе, якщо буде в змозі все те зробити, що і Брехня-злодійка! Часто буває, що хлюпнувши зайве на брата, навіть не знаєш, де випаде ранок зустріти: Можуть «обчистити» – це, хлопці, чистая правда. Гульк – а штани твої встигла Брехня надіти, і твій годинник Підступна Брехня приміряє, і вже конем твоїм править Брехня, поганяє...
|