|
Лагідна правда у гарних убраннях ходила І чепурилась для вбогих блаженних калік. Груба брехня оцю правду до себе зманила, Мов, зоставайся у мене лишень на нічліг. І легковірно так правда, спокійно заснула, Слину пустила, всміхнулася долі у сні, Хитра брехня усю ковдру на себе стягнула, В правду вп’ялася і чула себе на коні. І піднялася, їй скроїла писок бульдожий, Жінка, як жінка, чи варто так рака пекти. Правда й брехня не різняться і дуже вже схожі, Звісно, якщо водночас іх обох роздягти. Виплела вправно із кіс золотисті химери І прихопила всі сукні, не мірявши й раз, Гроші узяла, годинник, та ще і папери, Сплюнула, брудно лайнулась і геть подалась. Тільки під ранок побачила правда пропажу І здивувалась, поглянувши враз у трюмо. Хтось роздобув вже десь спритно так з мороку сажу, Вимазав чисту ж бо правду, як те помело. Правда сміялась, як в неї каміння кидали. («Це все брехня, на брехні усі сукні мої».) Двоє блаженних калік протокол готували І обзивали гидкими словами її. Той протокол завершала дошкульна тирада, (Разом, навішали правді й чужі їй діла.) Мов, ця мерзота лиш назву несе одну – правда, Ну, а сама пропилась, проспалась догола. В щирості правда божилась, клялась і ридала, Довго страждала, хворіла, купалась в боргах. Чорна брехня чистокровного огира вкрала І десь майнула на довгих і тонких ногах. Хтось такий дивний і нині за правду воює, Правда, в розмовах та правда – гнила порохня, Правда із часом без сумніву скрізь запанує, Та якщо зробить все те, що і явна брехня. Часто, як є по сто грамів на брата, Може так статись, що був не нічліг – маячня: Швидко роздягнуть, це правда, хлоп’ята, Глип, а штани твої носить підступна брехня, Глип, на годинник твій дивиться підла брехня, Глип, а конем твоїм править підступна брехня.
|