|
Ніжна Правда у гарному вбранні ходила, Причепурившись для бідних, блаженних калік. Груба брехня ладну правду до себе манила, – Спиняйся, сестричко, у мене вночі на нічліг! Довірлива Правда, без страху, спокійно заснула, Тихо сопіла і щиро всміхалась вві сні. Хитра брехня теплу ковдру на себе стягнула, В правду впилася, у мрії її чарівні. І піднялась, і скривила їй пику бульдожу, – Жінка як жінка, чого її так берегти? Різниці між ними нема, навіть в дечому схожі! Звісно, якщо їх обох догола роздягти. Виплела спритно з коси всі стрічки золотисті, І прихопила одежу, ще й розмір – якраз! Гроші, годинник взяла, і намиста вогнисті, Сплюнула, щось прошипіла, і геть подалась. Ближче до ранку побачила правда пропажу І здивувалась, оглянувши тіло своє, – Хтось уже встиг, десь узявши зі згарища сажу, – Вибруднить Правду, а так – що було то і є. Правда сміялась, а в неї каміння жбурляли, – Це все Брехня, і на ній чисті вбрання мої!.. Двоє блаженних калік протокол «змайстрували» І обзивали дурними словами її... Цей протокол увінчався брудною тирадою (До речі, навісили їй і чужії «діла») – Мерзота якась залюбки називається Правдою, Тоді як сама пропилась, проспалась догола. Гола Правда божилась, клялася й ридала, Довго блукала, хворіла, не мала грошей. Ница Брехня чистокровну кобилу забрала І поскакала дурити довірливих сірих людей. Є диваки, що і нині за Правду воюють, – Правда, в словах їхніх правди... і то навмання: «Прийде година і Правда про-тріумфує, Тільки якщо зробить те, що і підла Брехня.» Часто, розлив по сто сімдесят грамів на брата, Навіть не знаєш де втрапиш, і це не дурня! І роздягнуть, це чистесенька правда, хлоп’ята! Зирк, а штани твої носить підступна Брехня! Зирк, на годинник твій дивиться підла Брехня! Зирк, а конем твоїм править – Брехня!..
|