|
Правда цяцьковані шати в миру зодягнула: Блазням, убогим – обгортка цінніша за плоть. Якось Брехня їй нещиро залляти моргнула: – Ти ж не барись, на ночі в лють до мене приходь. – Правда прийшла – і спочила, вмостившись сумирно В ліжечко зручно калачиком, анітелень. Хитра Брехня будуар прикрашала позірно, Дулю скрутивши у нетрях просторих кишень. І чаклувала зухвало й ворожо над нею: – Хай твої паростки ніжні зжере помела! – Щоб, боронь боже, не сплутати Правду з Брехнею, Їх роздягнути потрібно обох догола. Похапцем коси заквітчані порозплітала, Цупити вміла, і ще – ахінею верзти. Правду сердешну до нитки усю обібрала І подалась з награбованим під три чорти. Правда у розпачі бідкалась вже на світанку, І з тягарем на душі і невтішним плачем. Хтось її дьогтем обдрискав із самого ранку, Просто з старої мазниці – малярним квачем. Правда божилась, востаннє йдучи на поталу: – Це ж у моєму вбранні вийшов Брехнів портрет! – Блазні сплели в протоколі брехню досконалу, І лихослів’я не схибив ганебний дует. Скверні добірні свої розсупонити нетрі Допомогли стукачі, брехуни, гультяї: – Хай на сто першому здохне вона кілометрі, Геть, світ за очі, подалі спровадьте її! Хоч не доведена у протоколі провина, Наклепів стоси пішли з-під пера на-гора: – Як наректись могла Правдою ця худобина, в неї ж самої катма – ні кола, ні двора! Правда криваві мозолі натерла в митарстві, В кущах неправди посіяла свій оберіг. Підла Брехня царювала у липовім царстві І не цуралася куцих покручених ніг. Співіснування з Брехнею освячене здавна, Правді наснився свого торжества апогей. Десь же бракує з тих пір, щиросердна і явна, Через свою наготу поминає людей. Є ще простак, котрий нині за правду – горою, Правда, в устах його правди – на мідний шеляг. Правда невдовзі досягне вершини розвою, лиш обере побрехеньків торований шлях. В мить, коли на оковиту закінчились кровні, І невідомо, де хрюкне похмілля зрання, – Можуть і вас роздягнути насправді, шановні! Глядь, а штани твої носить підступна Брехня. Глядь, а кишені твої вивертає Брехня. Глядь, а гнідого твого осідлала Брехня.
|