|
Увесь день я з тобой, за тобою Наче це лиш хвилює мене, Наче вистежив щось головне – Що нудьгу зніме наче рукою. Це ж безглуздя – бо хто ж я такий?! І чекати мене – не резонно, Хтось спокійний потрібний тобі, А зі мною – неспокій, безсоння... Нема ходу роки – в чім секрет? Може то я – невдаха? Не знаю! Мов бурлака по травню гуляю, І проходу нема від прикмет. Може хто заборону наклав? Що не крок – знов і знов спотикаюсь, І що крок не зроблю – то біда, Ось дізнаюсь в чім справа – покаюсь.
|