|
На судні бунт, чайки ширяють в небі! На реї вчора шибеників двох Через дублони здрючили, – та треба Було би – щонайменше чотирьох. Ловіть вітри, здійнявши всі вітрила! Нам кожний корабель є ворог – так! Удача – міф! Та його ми створили Самі, наш чорний викинувши стяг! Котилась груда кораблем до баку, Гульня і честь забуті навкруги, – І, виючи, мабуть, із переляку, Вони ножиськи витягли довгі. Ловіть вітри, здійнявши всі вітрила! Нам кожний корабель є ворог – так! Удача – міф! Та його ми створили Самі, наш чорний викинувши стяг! Ось двійко з них вже капітана побіч: Його дістати – й не страшний їм чорт! Та капітан усю вчорашню здобич При всій команді викинув за борт. Ловіть вітри, здійнявши всі вітрила! Нам кожний корабель є ворог – так! Удача – міф! Та його ми створили Самі, наш чорний викинувши стяг! І хвиля враз надгробком, що десь чахне, Все змила, з горла скинута рука... Тож кидайте за борт, що кров’ю пахне, Повірте, що ціна мала така. Ловіть вітри, здійнявши всі вітрила! Нам кожний корабель є ворог – так! Удача – тут, цю віру ми створили Самі, наш чорний викинувши стяг!
|