|
В ресторані на стінах висять тут і там – «Три ведмеді» і «Витязь». Стривайте... За столом одинокий сидів капітан, «Дозвольте?» – спитав я. – «Сідайте! ...Запали!» – «Ви пробачте, “Казбек” не палю...» «Добре, випий, – скоріше дай посуд! Але доки принесуть... Пий, тобі я кажу! Будь здоров!» – «Твердо вірю, що буду!» «Саме так, – захмелівши, казав капітан, – Гарно п’єш ти горілку, одначе, А чи бачив зблизу кулемет, або танк? А чи біг у атаку, юначе? В сорок третім, під Курськом я був старшиною, – За моєю спиною – таке... Брате, всяке було за моєю спиною, Щоб спокійно ти жив. Це усе!» Він сварився і пив, він про батька питав, Та кричав, задивившись на блюдо: «За падлюку-тебе півжиття я віддав, – Ти життя пропікаєш, іуда! А гвинтівку тобі, та погнати у бій! Ти горілку тут хлищеш зі мною!...» Я сидів як в окопі тоді, сам не свій – Там, де був капітан старшиною. Він все більше хмелів, я – за ним по п’ятам, – Тільки в самім кінці тій розмови Я образив його, – я сказав: «Капітан, Ти ніколи не будеш майором!...»
|