|
По стінах ресторану вйсять тут і там Три ведмеді, заколотий витязь, – Сидить за столом, сам-один, капітан. Запитав я: – Дозвольте? – Зроби милість! – Закури! – Пробач, я «Казбек» не курю. – Добре, випий! Подайте посуду... Доки принесуть, пий, кому я кажу! Будь здоровий! – І хочу, і буду. – Ну, так що? – захмелілий спитав капітан, – П’єш горілку ти смачно, одначе, Чи ти бачив колись кулемет або танк? Чи ходив ти, наприклад, в атаку? В Курській битві я був старшиною, За моєю спиною – творилось таке!.. Так багато всього за моєю спиною, Щоб життя твоє, хлопець, було тривке. Він сварився і пив, і про батька спитав: – Він загинув уже під Берліном, ти чуєш? – Півжиття я, хлопчина, за тебе віддав, Ти ж життя це, паскудо, марнуєш. А гвинтівку тобі, щоб понюхав ти бою?! Ти ж горілку тут п’єш ізі мною! – Ніби я у окопі під Курською під дугою, Коли цей капітан іще був старшиною. Він все більше п’янів. І я теж – по п’ятах. Та розмова закінчилась скоро – Я образив його, бо сказав: – Капітан! Ти ніколи не будеш майором.
|