|
Поруч нікого, як ти не дихай! Давай з тобою зустрінемось знову. Листом мене, Марино, привітай, Відповім тобі я по телефону. Хай буде так, як років два назад, Хай стрінемось надовго або вічно. Хай зустрічі наші лиш наугад, Але згадав – працюєш ти ще ж, звісно. Не бачив іншої я, жаль, руки, Яка б мене так ніжила, ласкала, – Ось по таким сумують моряки... Тепер й моя душа засумувала. Пісні співать не буду нікому! Хай може бути цьому ти й не рада, – Задля тебе зможу піти й в тюрму, – Це хай буде за тебе нагорода. Не вір тому, що будуть говорить. Не вірю я тому, що люди раді. Коли небудь разом зможем випить Погляд любові й тремтливого яду.
|