|
Сняться мені криси, хоботи та біси. Я їх геть жену, а сам стогну, сварясь, Та замість них я бачу виночерпія. Шепоче він: «Чекай у кінці дня – Вина! І зразу зникне метушня, Видіння згинуть, серце й передсердя Відпустять, і зруйнується броня!» Я знову, і ви тепер мені повірте, я Так мало прошу замість безсмертя, – Друга; та ще шлях широкий і коня. В той день, коли закінчиться життя, Прошу покірно, голову схиляю, – Услід не плачте, ради Милосердя! * * *Шаную Фауста, чи Доріана Грея, Але щоб душу – Дияволу – ні-ні! Чому циганки – ворожби надумали І смерті день призначили мені?.. Прошу цю дату, Боже, схорони, Не відмічай в календарі – Або в останню мить візьми – зміни, Щоб не чекав я, а ворони не каркали, І кози жалібно не мекали, І щоб люди не сміялися в тіні. Від них, усіх, о, Боже, схорони! Скоріше б мою душу вже всі вони І сумнівом, і острахом захекали! ...Так мало прошу замість безсмертя, – Друга; та ще шлях широкий і коня. В той день, коли закінчиться життя, Прошу покірно, голову схиляю, – Услід не плачте, ради Милосердя!
|