|
Життя трагічно скінчив хто – той істинний поет. Якщо ще в точний строк – то в повній мірі: На цифрі 26 – один ступив під пістолет, А той – на шию зашморг в «Англетері». А в 33 Христу – він був поет, він говорив: «Ні, не убий! Уб’єш – до раю брама!» Але – гвіздки йому в долоні, щоб чого не сотворив, Щоб не писав, мовчав та менше думав. При цифрі 37 мене аж кидає у піт, Наразі теж мов холодом подуло: Під цифру цю – он, Пушкін підгадав дуель собі, І Маяковський вперся лобом в дуло. Затримаємось на цій цифрі, бо поставив бог Ребром питання: як не та́к, то та́к ось! На цій межі лягли навіки Байрон і Рембо, А нинішні проскочили це якось. Дуель не відбулася, чи відстрочена вона, Бо в 33 не надто розіпнули. А в 37 – не кров, та що там кров – і сивина Не вельми так по скронях сріблонула. Слабак стрілятися? Що, в п’яти вправно юркнула душа? Вгамуйтесь, психопати та кликуші! По лезах ходять п’ятами поети, по ножах, Й до крові ріжуть босі свої душі. Жалію вас, фатальних дат з плітками продавці, Утриманці версійного гарему! Життя строк трохи збільшився, і може, що й кінці Відсунулись поетам недаремно.
|