|
Хто жив і вмер трагічно, той і справжній був поет, Є точний термін в поетичній сфері: Один на цифрі двадцять шість ступив під пістолет, А інший – під петлю у «Англетері». А в тридцять три Христос казав – а він був теж поет: «Не вбий!» Уб’єш – знайду, мовляв, і в чумі... Христу в долоні вбили цвях, щоб зразу збити влет, Щоб не писав і щоби менше думав. Почую цифру тридцять сім – протвережусь я вмить, І зараз – наче холодом війнуло: Під цифру цю і Пушкін підгадав в дуелі смерть Й ліг Маяковський скронею на дуло. Зупинимось на цифрі тридцять сім! Підступний Бог – Питання Він поставив просто руба. Лягли на цьому рубежі і Байрон, і Рембо, А нинішні не врізали ще дуба. Дуель не відбулася ще, та це не новина, А в тридцять три розп’яли, та не сильно, А в тридцять сім – не кров, та що там кров! – і сивина Запорошила скроні неухильно. Слабо́ стрілятися?! У п’яти, мо’, втекла душа?! Терпіння, психопати і кликуші! Поети ходять п’ятками по лезах у ножа Й собі до крові ріжуть босі душі! В кінцівці слова «довгошиїй» мов літери дві «і». «Поета вкороти!» – це ж очевидно. Ножем у нього – та щасливий він і на вістрі, Зарізаний за те, що неугодний. Шкодую вас, прихильники фатальних дат і цифр, – Потомлених, як в шейха у гаремі! Життя-бо термін збільшився – то, може, і оцих Ще не кінець поетів – не на темі!
|