|
Трагічно хто пішов з життя – один лиш той поет, У точний термін – то ж бо є критерій. На цифрі 26 один ступив під пістолет, А інший зашморгнувся в «Англетері». А в тридцять три Христу... (Він був поет, він говорив: «Не вбий! Як вб’єш – знайду тебе я всюди»). Та цвяхи йому в руки, щоб чогось би не вчудив, Щоб не писав, і ні про що не думав. При цифрі 37 з мене в момент злітає хмель. Ось зараз знов як холодом подуло: Так Пушкін в 37 скорегував свою дуель, І Маяковський ліг в цей вік на дуло. Затримаюсь на цифрі 37. Підступний бог – Ребром питання ставить зазвичай він. На цьому рубежі лягли і Байрон, і Рембо, А нинішні – ніяк не помирають. Дуель не відбулася або перенесена, Чи розіп’яли в тридцять три не дуже. А в тридцять сім – ні крові, чи, приміром, сивини Нема. Чи впала, та не дуже... Слабо стрілятись? В п’яти, може, відійшла душа? Терпіння, психопати і кликуши! Поети ходять п’ятами по бритвах і ножах, І ріжуть до крові не тіло, – душі. У слові «довгошиєє» в кінці стоїть два «є». Поета вкоротити! – безперечно. Ножем проткнутий, хай всім щастя настає, Зарізаний за те, що небезпечний. Шкодую вас, прихильники фатальних цифр і дат! Жалкуєте, вгодовані та ласі: Життєвий строк побільшився, і, може, в акурат Поетів час подовжився у часі!
|