|
Хто закінчив життя трагічно, той – істинний поет, Але якщо у точний строк, так – в повній мірі: На цифрі 26 один пішов під пістолет, А другий вліз в петлю, у «Англотері». А в 33 Христу – він був поет, він говорив: «Так не убий, заб’єш – знайду повсюди», І – цвяхи йому в руки, щоб чогось він не створив, Щоб не писав, та щоб поменше думав. При цифрі 37 злітає з мене хміль, Ось й зараз, наче холодок повіяв, Під цифру цю, сам Пушкін відгадав свою дуель, Ліг Маяковський скронею на дуло. Затримаюсь на цифрі 37! Підступний Б-г – Ребром питання ставить: або – або! На цій межі лягли і Байрон, і Рембо, Сучасні ж – пролетіли, якось, правда. Дуель не відбулася, відбудеться вона, А в 33 розп’яли, та – не сильно, А в 37 – ні кров, та що там кров! – А сивина Хоч замастила скроні їм, але не щільно. «Тяжко стрілятися?! У п’ятки вже давно пішла душа!» – Терпіння, психопати та клик уші! Поети ходять п’ятками по лезу від ножа – Та ріжуть в кров безщасні, босі душі! На слово «довгошиєєє» в кінці прийшлось три «є», – Приборкати поета! Висновок тут ясний, – Ножем в нього!! Щасливий він побути на вістрю, Зарізаний за те, що небезпечний. Жалію вас, прихильники фатальних дат і цифр, Нудьгуйте, як заручники гарему, Строк збільшиться життя, а може і кінці Поетів віддаляться, та без щему.
|