|
Фатальний результат не полюбляю. Не втомлююся від життя й на мить. Коли пісень веселих не співаю – ні в яку пору року не кортить. Я не люблю відкритого цинізму, в захоплення не вірю я, та ще – коли мої листи читають, звісно, чужі, що зазирають за плече. Я не люблю, коли наполовину, перервані розмови не терплю. я не люблю, коли стріляють в спину, і пострілів впритул я не люблю. Ненавиджу плітки у формі версій, червивий сумнів, почестей імлу. Або коли весь час та й проти шерсті, або коли залізом та й по склу. Не до вподоби впевненості ситість, вже краще залишитись без гальма! Як прикро те, що слово «честь» розмите, і що в честі є наклеп задарма. Коли я бачу, що зламались крила, я від жалю не скривлюю вуста – я не люблю насильства та безсилля, шкода лише розп’ятого Христа. Я не люблю себе, коли я трушу, я не люблю, коли невинних б’ють, коли мені нахабно лізуть в душу, огидніше – коли туди плюють. Манежів та арен не полюбляю, на них мільйон міняють по рублю, нехай великі зміни нас чекають, – ніколи я цього не полюблю.
|