|
Я не люблю фатальності і «року», На щастя, втоми від життя не знаю. Я не люблю ніяку пору року, Коли пісень веселих не співають. Холодного цинізму не вітаю, В захопленість не вірю та іще Ненавиджу, коли листи читає Чужий, зирнувши повз моє плече. Я не люблю, коли наполовину, Або коли розмову перервали. Я не люблю, коли стріляють в спину, І ще я проти, щоб впритул стріляли. Ненавиджу плітки у ролі версій, Голки пошанувань і сумніви малі, Або – коли весь час супроти шерсті, Або – коли залізом тай по склі. Пихатість ситу, коли в інших скрута. Вже ліпше раптом гальма неробочі. Як прикро, слово «честь» уже забуто І в почестях, коли пліткують поза очі. Коли я бачу знівечені крила, Неспроста жалості немає, та: Я не люблю насилля та безсилля, Але шкода розп’ятого Христа. Я не люблю, коли я сполошуся, Я досадую, як невинних б’ють. Я не люблю, як заповзають в душу, Та поготів, коли туди плюють. Я не люблю манежі та арени: На них мільйон міняють по «рублю». Великі переміни – не для мене – Я все ж ніколи це не полюблю!
|