|
Я не люблю сумний кінець події і я ціную кожну ніч і день. Я не люблю усяку мить тоді, як веселих не співаю я пісень. Я не люблю нахабства й беззаконня, в захопленість не вірю, а іще, коли мої листи чита сторонній, що зазира мені через плече. Я не люблю, коли наполовину чи обірве хто бесіду нараз. Я не прихильник пострілів у спину, я також проти пострілів анфас. Ненавиджу плітки в подобі версій, черву вагань та почестей золу, або коли постійно проти шерсті, або коли залізом, та й по склу. Я не люблю помірності отрути – зірве хай гальма й коні понесуть. Жалкую, слово «честь» якщо забуте й позаочі в пошані пересуд. Коли дивлюсь на зламані я крила, нема в мені жалю, і неспроста: я не люблю насилля та несилу, шкода лиш розіп’ятого Христа. Я не люблю, коли боятись мушу. Обурююсь, коли невинних б’ють. Я не люблю, як лізе хтось у душу, а надто, як у неї наплюють. Я не люблю манежі та арени – на них мільйон міняють по-рублю. Хай будуть зміни ще в житті у мене – цього ніколи я не полюблю.
|