|
Я не люблю фатального результату, Від життя ніколи не втомлююся. Я не люблю будь-який час року, Коли веселих пісень не співаю. Я не люблю відкритого цинізму, У захопленість не вірю, і ще – Коли чужий мої читає листи, Заглядаючи мені через плече. Я не люблю, коли – наполовину Або коли перервали розмову. Я не люблю, коли стріляють в спину, Я також проти пострілів в упор. Я ненавиджу плітки у вигляді версій, Хробаків сумніву, почестей голку, Або – коли весь час проти шерсті, Або – коли залізом по склу. Я не люблю впевненості ситої, – Вже краще нехай відмовлять гальма. Прикро мені, що слово «честь» забуте І що в честі наклепи за очі. Коли я бачу зламані крила – Ні жалю в мені, і неспроста: Я не люблю насильство і неспроможність, – Ось тільки шкода розіпнутого Христа. Я не люблю себе, коли я боюся, Прикро мені, коли безневинних б’ють. Я не люблю, коли мені лізуть в душу, Тим більше – коли в неї плюють. Я не люблю манежі і арени: На них мільйон міняють по рублю, Нехай попереду великі зміни – Я це ніколи не полюблю!
|