|
Виходу фатального я не люблю І від життя ніколи не втомлюсь. Й різні пори року я теж не люблю, Пісні веселі як співать боюсь. Цинізму відкритого я не люблю, В захопленість не вірю, та іще – Коли в листах моїх я чужого застаю, Заглядуючого через плече. Я не люблю, коли наполовину, Або ж як перервали діалог. Я не люблю, коли стріляють в спину, Я також протии пострілів у лоб. Ненавиджу плітки я типу версій, Червів сумніву і шани голку. Або – коли весь час проти шерсті, Або – коли залізом по стіклу. Впевненості ситої я не люблю, – Хай краще відмовлять гальма. Що слово «честь» забуте, теж не люблю, І що за очі наклепи, як більма. Коли я бачу поломані крила, – Нема жалю у мене, й неспроста. Я не люблю насилья і безсилья, – Ось тільки, жаль, розп’ятого Христа. Коли боюся, себе я не люблю, Мені прикро, й коли невинних б’ють. Як лізуть мені в душу я не люблю, А тим більше, коли в неї плюють. Я не люблю манежі і арени: На них мільйон міняють по рублю, Хай в майбутнім великі переміни, – Цього я ніколи не полюблю!
|