|
Я не люблю фатальної кінцівки, Не стомлююсь ніколи від життя, Сезони не люблю, в яких я тільки Співати про веселе перестав. Я не люблю відвертого цинізму, В захопленість не вірю, та іще, Коли чужий, знаходячись поблизу, Читає лист через моє плече. Я не люблю, коли наполовину, Коли розмову спинять на льоту. Я не люблю, коли стріляють в спину, Я також проти пострілу впритул. Ненавиджу плітки в подобі версій, Тлю сумнівів і почестей голки, І як постійно гладять проти шерсті, Чи як по склу залізом провели. Упевненість вгодована – не мила, Хай краще відмовляє вже гальмо! І прикро, що забули честі силу, В пошані – тільки наклепи давно. Коли я бачу, що зламали крила, Не співчуваю, відповідь – проста: Я не люблю насилля та безсилля, Ось тільки жаль стражденного Христа. Я не люблю себе, коли боюся, І прикро, як невинних поруч б’ють, Я не люблю, коли залазять в душу, Тим паче, як у неї ще й плюють. Я не люблю манежі та арени, На них мільйон міняють по рублю. Хоч зміни ждуть попереду шалені, Я це ніколи все ж не полюблю.
|