|
Жовті в сон мені вогні, і хриплю я грузно: «Зачекай, може мені ранок додасть глузду». Але й ранком все не так, ось таке дозвілля: Тютюновий дим ковтать, чи розсіл з похмілля. У шинках бухла розлив на брудній серветці – Рай для блазнів й злидарів, я ж – мов птах у клітці. В церкві нетверезий дяк кермує чад в небо... Ні, і в церкві все не так, все не так, як треба. Я – на гору похапцем, щоб чого не вийшло. На горі вільха з дубцем, а під горою вишня. Хай би й плющ ще для краси – і це втіха, мабуть. Бо вже геть немає сил, хоч би ще що-небуть. Я в поля вподовж ріки – в морок-світ без Бога! В чистім полі васильки й в далечінь дорога. Понад нею ліс шумить з Бабами-Ягами А в кінці шляху стоїть плаха з колунами. Коні десь танцюють в такт неохоче-плавно Понад шляхом – все не так, а в кінці й подавно. І не церква й не шинок – нічого святого! Ні, парняго, все не так, все не так, парняго!
|