|
В сон мені – вогню жало, І хриплю щосили: «Ще на світ на зайнялось, Не благословилось!» Та не так і вранці: щем І не те весілля: Цмулиш цигарки натще, Або п’єш з похмілля. А у шинку – штоф-гранчак, І серветки з ситцю – Рай для блазнів і гуляк, Я ж – мов птаха в клітці. В церкві ладан курить дяк, Та не пахне небом... Ні і в церкві все не так, Все не так, як треба! Притьмом – вгору навпростець, Щоб чогось не вийшло, – Вільха на горі росте, Під горю – вишня. Хоч би схил заріс плющем – Й то б мені утіха, Хоч би що-небудь іще... Все не так, на лихо! Притьмом – полем навпрошки: Й там немає Бога! Лиш волошки вздовж ріки, В далеч лиш дорога. Ліс густий, немов спориш, Обіч – з упирами, Та в кінці дороги лиш Плаха з топорами. Коні плавно десь у такт, Ізнічев’я скачуть. Вздовж дороги все не так, А в кінці – тим паче. І ні церква, ні корчма – Для душі – не свято. Ні, хлоп’ята, все дарма, Все не так, хлоп’ята!
|