|
В сон мені – жовті вогні, І скрегочуть зуби: – Почекай час, зупинись – Ранок буде мудрий! Але й вранці все не так, Пропало весілля: Або куриш натощак, Або п’єш з похмілля. У корчмі – зелений штоф, Білі скатертини. Рай для тихих блазнів знов, Я ж, мов птах, в клітині. В церкві сморід та пітьма, Дяки курять ладан. Ні! І в церкві все не так. Будь воно неладне! Я – на гору похапки, Аби щось не вийшло. На горі росте вільха, А під горою вишня. Хоча б схил заріс плющем, Мені радість з неба! Або що-небудь іще... Все не так, як треба! Я – по полю, вздовж ріки. Світло – тьма, без Бога! В чистім полі волошки Й без кінця дорога. Вздовж дороги – густий ліс З Бабами Ягами, Куди чорт мене заніс – Плаха із катами. Коні десь танцюють в такт, Без бажання, плавно. Вздовж дороги все не так, А в кінці – й подавно. І ні церква, ні корчма – Все уже не свято! Щось тут, хлопці, все не так, Все не так, хлоп’ята!
|