|
Рвуся з сил – рву усі мої жили, Знов сьогодні – лихої пори, – Обложили мене, обложили, Гонять весело на номери. З-за ялинок двостволки чигають – Там у тіні чаяться стрільці. І вовки сторчака в сніг лягають – Для мисливців жива лише ціль. Йде полювання на вовків, йде полювання! На сірих хижаків – і зрілих, і щенят. Кричать загоничі, пси виють до блювання. Кров на снігу і прапорців червоний ряд. Не на рівних тут грають з вовками Оці єгері – твердість в руках! Волю нам обнесли прапорцями, Б’ють прицільно, на смерть, по вовках. Вовк не може порушить традицій. Очевидно закони оці Ми, сліпі ще, всмоктали з вовчиці: «Нам не можна за ці прапорці!» Йде полювання на вовків, йде полювання! На сірих хижаків – і зрілих, і щенят. Кричать загоничі, пси виють до блювання. Кров на снігу і прапорців червоний ряд. Спритні ноги в нас, щелепи гострі. Чом, скажи, – ти ж ватагом нам був – Ми зацьковано скачем на постріл І не пробуєм через табу? Вовк не може інак – це неволя! Ось для мене вже час мій настав. Той, в руках чиїх вся моя доля, Посміхнувся й рушницю підняв. Йде полювання на вовків, йде полювання! На сірих хижаків – і зрілих, і щенят. Кричать загоничі, пси виють до блювання. Кров на снігу і прапорців червоний ряд. Та нарешті з покори я вийшов – Воля жить через страх проведе! Прапорці за собою залишив І здивовані крики людей. Рвуся з сил – рву усі мої жили, Я сьогодні – в щасливій порі! Обложили мене, обложили, Та лишились ні з чим єгері! Йде полювання на вовків, йде полювання! На сірих хижаків – і зрілих, і щенят. Кричать загоничі, пси виють до блювання. Кров на снігу і прапорців червоний ряд.
|