|
Пориваюсь з останньої сили, Бо сьогодні, лихої пори, Обіклали мене, оточили Й гонять весело на номери. Тінь ялин заховала мисливців Й звідтіля, лиш розвиднівся день, Цілять, гатять, стріляють рушниці У вовків, у рухому мішень. Йде полювання на вовків, кипить робота, На сіроманців – загорожі і ловці. Кричать загоничі, пси брешуть до блювоти. Кров на снігу й червоні плями прапорців. Єгері не на рівних з вовками, Та така вже натура людська – Нам життя обвели прапорцями, І не схибить жорстока рука. Вовк не вийде за межі традицій – Чи в дитинстві, слабкі і сліпі, Ми, вовчата, як ссали вовчицю, Заборони всосали собі? Йде полювання на вовків, кипить робота, На сіроманців – загорожі і ловці. Кричать загоничі, пси брешуть до блювоти. Кров на снігу й червоні плями прапорців. Наші ікла заточені й гострі, То чому, ватажку, де резон: Ми мчимося у пастку, на постріл, І ніяк – за червоний кордон? Не годиться вовкам сперечаться – Вже й остання хвилина стіка. І отой, кому я призначався, Посміхнувся й торкнувся курка. Йде полювання на вовків, кипить робота, На сіроманців – загорожі і ловці. Кричать загоничі, пси брешуть до блювоти. Кров на снігу й червоні плями прапорців. Та зненацька з покори я вийшов, Повз червоні метнувсь прапорці. Позад мене – тихіше й тихіше – Подивовані крики людців. Пориваюсь з останньої сили У оцій лиховісній порі. Обіклали мене, оточили, Та лишились ні з чим єгері! Йде полювання на вовків, кипить робота, На сіроманців – загорожі і ловці. Кричать загоничі, пси брешуть до блювоти. Кров на снігу й червоні плями прапорців.
|