Рвусь із сил – напинаються жили, Знов сьогодні – ті ж правила гри: Обложили мене, обложили – Гонять весело на номери! З-за дерев визирає двостволка – Там в тіні причаївся стрілок, – Його ціль – тіло сірого вовка, І вже палець спускає курок. Ведуть облаву на вовків, ведуть облаву – Цькують щенят і зовсім зрілих хижаків! Кричать загоничі, пси брешуть без угаву, І прапорці, як плями крові з двох боків. Не на рівних ведуть гру з вовками, Та в стрілків не здригнеться рука, – Волю нам відсікли мотузками І упевнено палять зблизька. Вовк не може йти проти традицій, Не інакше, як у молоці, Що в дитинстві ми ссали в вовчиці, Заборонено за прапорці! Ведуть облаву на вовків, ведуть облаву – Цькують щенят і зовсім зрілих хижаків! Кричать загоничі, пси брешуть без угаву, І прапорці, як плями крові з двох боків. Наші зуби і пазури гострі. Хай нам скаже вожак – старший брат, Чом мчимо ми бездумно на постріл І не пробуєм через шпагат?! Вовк не може, не сміє інакше. Ось, напевно, вже час мій настав: Той, кому я призначений, так же Посміхнувся – й рушницю підняв. Ведуть облаву на вовків, ведуть облаву – Цькують щенят і зовсім зрілих хижаків! Кричать загоничі, пси брешуть без угаву, І прапорці, як плями крові з двох боків. Я прорвав цю червоне блокаду – За межу – бо миліше життя! Тільки радісно чув я позаду Крик людський, а не вовче виття. Рвусь із сил, напинаються жили, Продираюся крізь хащі ліщин. Обложили мене, обложили, Та лишились мисливці ні з чим! Ведуть облаву на вовків, ведуть облаву – Цькують щенят і зовсім зрілих хижаків! Кричать загоничі, пси брешуть без угаву, І прапорці, як плями крові з двох боків.
|