|
Що є сил, я лечу у пориві, Але знов, як учора, на жаль Направляють озброєні звіри В наші груди безжалісну сталь. Десь ліворуч я чую гвинтівки – Там мисливці вбивають вовків, І мій шлях закривають уривки Кров’ю вимазаних прапорців. Йде полювання на вовків, йде полювання На сірих хижаків – щенят і вже старих. Лиш суки гавкають у нашу мить останню І брижить у очах від клятих прапорців. Від нас правила знов приховають (вони роблять таке кожен раз). Вільний шлях прапорці закривають, І мисливці стріляють у нас. Вовк не може порушить традицій – Ще в дитинстві, малих цуценят Нас навчила матуся-вовчиця: Аніж вирватись, легше вмирать... Йде полювання на вовків, йде полювання На сірих хижаків – щенят і вже старих. Лиш суки гавкають у нашу мить останню І брижить у очах від клятих прапорців. Ну, чому нам не можна втікати? Ми ж сильніші і швидші за всіх... Прапорці на шмаття розідрати Й взагалі не зважати на них... Десь завила від радості сука (Там, де брат мій підстрелений впав), А мисливець на мене, падлюка, Подивився й гвинтівку підняв... Йде полювання на вовків, йде полювання На сірих хижаків – щенят і вже старих. Лиш суки гавкають у нашу мить останню І брижить у очах від клятих прапорців. Та пішли ті традиції к бісу, Я зробив все, що тільки я міг: Прапорці перескочив, й по лісу Я утік, здивувавши усіх. Що є сил у пориві лечу я (Я й самого себе здивував), І позаду я радісно чую, Як розгублено хтось закричав. Йде полювання на вовків, йде полювання На сірих хижаків – щенят і вже старих. Лиш суки гавкають у нашу мить останню І брижить у очах від клятих прапорців.
|