|
Я скачу, та я скачу інакше, – По струмках, по ріні, по росі. Названий біг інохіддю – значить: По-інакшому, тож не як всі. Не злічити рани на мені, Я тремчу боками над водою. Бігати я радий в табуні – А не під сідлом та ще й з вуздою! І сьогодні це мені не сниться, – Скачки! – я сьогодні фаворит. Знаю, ставлять всі на інохідця, – Та не я, то мій жокей хрипить! І встромля остроги він мені, Зубоскалять, бачу, наді мною... Бігати я радий в табуні – А не під сідлом та ще й з вуздою! Ні, не будуть золотими гори – Віддалю я ціль його близьку: Про остроги нагадаю скоро – Я спіткнусь, відстану на скаку! Дзвін! Дивлюсь, жокей мій «на коні» – Він сміється, полонений мздою. Ох, я басував би в табуні, – А не під сідлом та ще й з вуздою! Що зі мною, що роблю, як смію – Потураю, але не простив! Я собою вже не володію – Я не можу не перемогти! Що ж робить? Лишається мені – Викинуть наїзника мого, Бігти так, немов я в табуні, – Є сідло й вузда, нема його! Я прийшов, а він в хвості там злиться – По струмках, по ріні, по росі... І не був я вперше інохідцем – Я хотів же виграти, як всі!
|