|
На братських могилах не ставлять хрестів, І вдів там печальних немає. Там інколи чути лиш жайвора спів, І Вічний вогонь там палає. Колись тут гриміла пекельна зима, Тепер лише плити з граніту. Тут доль персональних в солдатів нема. Всі долі в єдину тут злиті. А в Вічнім вогні бачу села, міста, Обвуглені, спалені хати. Палаючий Брест і Житомир, Рейхстаг, Палаюче серце солдата. Немає чеканням спустошених вдів, Лиш вітер по осені плаче. На братських могилах не ставлять хрестів. Та нам вже від того не краще...
|