На братських могилах немає хрестів, і вдови не виють тут звично, приносять лиш квіти, букети святі, і пломінь запалюють вічний. Колись тут вставала земля на диби, а нині – гранітні вже плити. Нема особистої зовсім судьби, – всі долі в єдину тут злиті. А в Вогнищі Вічнім – палаючий танк, батьківські палаючі хати, Смоленськ у вогні і ворожий рейхстаг, палаюче серце солдата. На братських могилах заплаканих вдів немає, – сюди ходять люди міцніші. На братських могилах не ставлять хрестів. Хіба нам від цього простіше?!
|