|
На братських могилах не ставлять хрести, Й вдовицям там не голосити. Хтось зможе покласти букети й вінки, І Вічний вогонь запалити. Раніше земля встала тут на дибки, Тепер же з граніту всі плити. Однакова доля у всіх парубків, Оскільки в трагічну всі злиті. У Вічнім вогні бачиш здиблений танк, Палаючі бачу я хати. Згорілий Смоленськ та згорілий Рейхстаг, Палаюче серце солдата. Скорботних вдовиць тут нема й поготів, Приходять, хто біль в собі здержить. На братських могилах не ставлять хрестів, Та тільки – хіба з того легше?..
|