|
На братських могилах не ставлять хрестів, І вдови на них не ридають, – До них хтось букети несе з квітників, І Вічний вогонь їх вітає. Тут сторчки вставала поверхня земна, А нині – гранітні лиш плити. І доль персональних тут зовсім нема – Всі долі в єдину геть злиті. Ти бачиш – у Вічному полум’ї танк, Такі, що горять, руські хати, Такі, що горять і Смоленськ, і рейхстаг, У полум’ї серце солдата. У братських могил сліз немає для вдів – Міцніших сюди зве дорога, На братських могилах не ставлять хрестів... Але хіба легше від цього?!
|