|
На братніх могилах не ставлять хрестів, І вдови на них не ридають, – Сюди хтось приносить букети прості, І Вічний вогонь не стихає. Раніш тут вставала земля сторчака, А нині – гранітні тут плити. Судьба персональна не йшла пішака – І долі в єдину тут злиті. У Вічнім вогні – бачиш спалений танк, Російські палаючі хати, Вогненний Смоленськ і вогненний рейхстаг, Палаюче серце солдата. Край братніх могил не зустрінеш ти вдів – Ідуть сюди люди міцніші, На братніх могилах не ставлять хрестів... То чом же стаємо сивіші?!
|