|
Хто сказав: «Все згоріло до тла, Не посіяти в землю насіння!»? Хто сказав, що сконала Земля? Ні, вона зачекалась спасіння. Материнства не взяти в Землі, Не відняти – не вичерпать море. Хто повірив, що Землю знесли? Ні, вона почорніла від горя. Як розриви, траншеї лягли, Вирви в ній – наче рани зіяють. І оголені нерви Землі Неземне мордування пізнають. Все знесе вона, перечекає, – Не записуйте Землю в каліки! Хто сказав, що Земля не співає, Що замовкла вона навіки? Дзвін Землі навіть стогін заглушить Із усіх своїх ран і віддушин. Бо Земля – це є наша душа, – Чоботями не витоптать душу! Хто повірив, що Землю знесли? – Тимчасово вона причаїлась...
|