|
Хто сказав: «Все згоріло дотла, Більше в землю не кинути сім’я!» Хто сказав, що померла Земля? Ні вона лиш на час притаїлась! Материнства не взяти в Землі, Не відняти, й не вибрати моря. Хто повірить, що спалять її, Ні вона почорніла від горя. Як розрізи, траншеї лягли, Вирви там – немов рани все зяють, Та оголені нерви Землі Неземне те страждання вже знають. Вона винесе все, пережде, – Не записуйте Землю в каліки, Хто сказав – не співає Земля, Що вона замовчала навіки?! Ні! Дзвенить, глушить стогни вона, З усіх ран своїх і продуховин, А Земля – вона наша душа, Чобітьми тут не витовчеш душу. Хто повірив, що Землю спалили?! Ні, вона притаїлась на час...
|