|
Хто сказав: «Погоріло рілля, Смерть у спалену землю вселилась!» Хто сказав, що померла Земля? Ні, вона лиш на час зачаїлась! Материнства не взяти в Землі Аж ніяк, як і глибу у моря. Ні, Земля не згоріла в вогні! Це вона почорніла від горя. Наче розрізи, шанці лягли, Вирви – начебто рани світання. Вкрай оголені нерви Землі Знають всі позаземні страждання. Вона витерпить все, бо жива, – Не записуйте Землю в каліки! Хто сказав, що Земля не співа, Що вона оніміла навіки?! Вона знову крізь стогін руша, І кричить з ран своїх та віддушин, Бо Земля – то є наша душа, – Не втоптати чоботями душу! Ні, Земля не згоріла в вогні! Це вона лиш на час зачаїлась...
|