|
Хто сказав: «Все згоріло до пня, Більше людям не буде мороки»?! Хто сказав, що померла Земля? Ні! – вона затаїлась до строку. Материнства не взяти в Землі, Як ніколи не випити моря. Хто повірить, що вона у вогні? Ні! – вона почорніла від горя. Вже провалля траншей пролягли, А воронки, мов рани, ятрять. І оголені нерви Землі, Ніби спека пекельна, горять. Ні! Вона оживе, мов трава! Не записуй її у каліки! Хто сказав, що Земля не співа? Що замовкла вона вже навіки? Ні! Вона дише. Діти кричать Із усіх її ран та віддушин. Ця Земля – наче наша душа, Чобітьми не розчавити душу! Хто повірив, що Землю спалили? Ні! Вона затаїлась до строку.
|