|
Через що все не так? Наче все як завжди. Навіть небо, як завжди блакитне. Ліс той самий, повітря і хлюпіт води, Тільки він не прийшов після битви. Зараз не зрозуміти, хто правий був з нас, В суперечках без сну та спокою. Та не стало його вистачати в той час, Коли він не прийшов після бою. То мовчав і палив, то не в такт підспіва, То говорить, мов сам із собою. Спати він не давав, із світанком вставав. Вчора ж не повернувся із бою. Те що сумно тепер, мова тут не про те – Я помітив, що нас було двоє. А для мене, як вітер багаття мете, Коли він не прийшов після бою. Зараз наче з полону прибігла весна, Помилково покликав його я – Гей, залиш допалити! Нікого нема. Вчора він не прийшов після бою. Наші мертві, нас знов не залишать в біді, А загиблі прикриють у битві. Відіб’ється і ліс у спокійній воді. І дерева, як небо, блакитні. Нам і місця в землянці хватало на двох І на двох, час тягнувся поволі. Зараз все лиш мені. Я стояв осторонь. Краще б я не прийшов після бою.
|