|
Чому все не так? Наче все – як завжди: Небеса голубі над тобою, Той же ліс і повітря, той колір води, Тільки – він не вернувся із бою. І тепер не втямки, хто ж правдивіший з нас В суперечках без сну і спокою. А забракло його мені саме в той час, Коли він не вернувся із бою. Не до речі мовчав і не в такт він співав, Говорив про щось інше зі мною, Спати він не давав, на світанні вставав, – Вчора ж він не вернувся із бою. Порожнеча тепер – не про сказане річ: Враз відчув я, що нас було двоє... Це для мене – як вітром погашена піч, Коли він не вернувся із бою. Нині вирвалась, наче з полону, весна, Помилково покликав його я: «Залиши покурити!» – лиш тиша німа... Не вернувся він вчора із бою. Наші мертві нас не залишають в біді І на чатах застигли убиті Віддзеркалений ліс, наче небо в воді, – І дерева у німбах блакиті. Досить місця в землянці було для обох, Спільний простір над головою... Підступає і досі до горла клубок, Наче я не вернувся із бою.
|