|
Щось на світі не так? Наче все, як завжди: ніжне небо, і сонце, і зорі. Той же ліс, і повітря, і хлюпіт води, тільки ж він не вернувся із бою. Як тепер зрозуміть, хто правий був із нас в наших частих словесних двобоях. Хто для мене він був, я відчув це нараз – коли він не вернувся із бою. Часто мовив невлад, та невміло співав, хвилював нас гіркою журбою, подрімать не давав, разом з сонцем вставав, вчора ж він не вернувся із бою. Те що порожньо тут – не сказав би либонь: враз побачив я – нас було двоє... І мені – наче вітром задуло вогонь, коли він не вернувся із бою. Нині вибралась – ніби з полону, весна, помилившись, покликав його я: – Друже, дай закурить! Раптом згадка страшна: – Боже ж, він не вернувся із бою. Хто загинув, ті нас не залишать в біді, Їхні душі тривогу розвіють... Відзеркалює небо в гаю, як в воді, і дерева стоять голубії. Нам і місця в землянці достатньо для снів, і години летіли з тобою. Все для мене нараз, та здається мені, що це я не вернувся із бою.
|