|
І чому все не так? Ніби все як завжди, І війна залишилась війною. Все те саме навкруг, і все ті ж холоди, Тільки ти не вернувся із бою. Ти прийшов як і я, і ми стали разом, Україну закривши собою. Вистачало нам місця в окопі обом, Поки ти не вернувся із бою. Ти весь час жартував і мене «діставав», Нам не було всім сумно з тобою. На світанку раніше за всіх ти вставав, А сьогодні не вийшов із бою. Ти стояв як солдат коли ворог попер, Лиш міцніше в руках стиснув зброю. Що тебе вже нема, я відчув лиш тепер Коли ти не вернувся із бою. Зупиняюсь на мить... відчуваю: болить, Болить серце в плачі за тобою, Ми б з тобою могли, як завжди покурить, Як би ти повернувся із бою. Наша пам’ять жива, це не просто слова, Пам’ять всіх нас веде за собою, І наказує нам: пам’ятайте його! Він – герой, що не вийшов із бою! Стали друзями ми на цій клятій війні, Була впевненість – нас було двоє. Все одному тепер. Та здається мені, Що це я не вернувся із бою.
|