|
От чому все не так? Ніби все, як було: Небо благословля нас з тобою. Ліс манить, манить річка й повітря п’янить, але не повернувся він з бою. Все ж мені невтямки, кто правий був із нас в суперечках без сна та спокою. Сонце миру сія́тиме в небі завжди, поки є у країни герої. Ти ж байдужим не був, вірив в правду святу, щирим словом ділився зі мною. Лише нині збагнув я, що втратив його, Коли не повернувся він з бою. Наші воїни нас не полишать в біді, Як сполеглі – готові до бою. З сумом згадую я ті жорстокі бої, Коли не повертаються з бою.
|