|
Жив при мамі я, й при таті, – На Арбаті, ще б отак. А тепер я – в медсанбаті, У палаті, весь в бинтах. Що нам слава, як є поруч, Найгарніша з медсестер! Вмер сусіда, що праворуч, Що ліворуч, ще не вмер. І от якось серед ночі Я ліворуч чув слова, Він мені промовив: «Хлопче, В тебе, глянь, ноги нема!» – Як же так! Неправда, братці. – Мабуть, він пожартував! «Ми відріжем тільки пальці», – Лікар так мені казав. Та сусіда, що ліворуч, Без зупинок хихотів, Навіть в мареві він поруч Все про ногу говорив. Наголошував: «Не встанеш, Що до жінки не дійти! Бачив ти себе, товариш, Який красень нині ти!» Якби міг, то я власноруч З ліжка якось би да зліз – Я б сусідові, ліворуч Просто горло перегриз! Все просив в сестрички: «Вируч, Покажи, яким я став...» Жаль, що вмер сусід праворуч, Він би правду розказав.
|