|
Жив я з матір’ю та батьком На Арбаті, – тут би так... А тепер лежу я ранком Сам на ліжку у бинтах. І ніщо вони не можуть – Медсестра та білий світ. Вмер сусід мій, що праворуч, Що ліворуч – поки ні. Але раптом серед ночі Той, ліворуч що мені, Проказав: «Послухай, хлопче, Без ноги ти ж зовсім!» – Ні! Як же так! Неправда, хлопці! Він, мабуть, пожартував. «Ми відріжем тільки пальці» – Лікар так мені казав. Але той, котрий ліворуч, Все сміявся й жартував, Уночі лежавши поруч, Лиш про ногу він казав. Він знущався, що не встану, Не побачу я жони. Як хотів тоді я глянуть На себе зі сторони! Якби був я не каліка Та спускатися міг вниз – В мене б точно той шуліка Вже давно би землю гриз. Я благав до всіх, хто поруч, Показать яким я став. Жив би ще сусід праворуч – Він би правду всім сказав.
|