|
Жив і я, і мати, й батя На Арбаті – тут би так! – А тепер я в медсанбаті – Весь на ліжку у бинтах... Що нам слава, що нам Клава – Медсестра – і даль в вікні!... Помер мій сусіда справа, Той, що зліва, поки ні. І от якось просто в вухо, Той що зліва, край вікна, Мовить раптом: «Хлопче, слухай, В тебе-то ноги нема». Як же так? Що це за тема? – Він, мабуть, пожартував! «Ми лиш пальці відітнемо» – Лікар так мені казав. Та сусіда зліва басом Все сміявся, жартував, Навіть якщо марив часом – Все про ногу щось казав. Віщував: мовляв, не встану, Щоб дружину віднайти!.. Ой, товаришу, поглянув Збоку би на себе ти! Якби був я не калічний І зсувався з ліжку вниз – Я б тому, що зліва кличе, Просто глотку перегриз! Все благав сестричку Клаву Показати, чим я став... Ожив би сусіда справа, – Він би правду всю сказав!..
|