|
Нам ні до чого сюжети й інтриги: Усе нами знано, все, чого не даш. Як по мені, на світі книгою кращою Вважаю кодекс кримінальний наш. Й коли мені кортить і не спиться Або з похмілля без лиця, Відкрию кодекс на будь-якій сторінці, І я не можу – читаю до кінця. Я не давав товаришам поради, Та знаю: розбій в них в честі. Ось щойно прочитав про це: Не менше трьох, не більше десяти. Ви вдумайтесь в прості оці рядки, Що нам романи всіх часів, країн?! У них бараки, довгії, як строки, Скандали, бійки, карти і обман... Сто літ мені не зріти цих рядків! За кожним бачу доленьку чиюсь Й радію, як дитя, коли стаття – не дуже; Авжеж, то поталанило комусь. І в серці – стогін зраненого птаха, Коли почну свою статтю читати, І кров у скроні ломиться, Немов поліціанти, коли приходять брати!
|