|
Відкриєш книжку – там дурна інтрижка або якийсь несправжній персонаж... Вважаю, що найкраща в світі книжка – це рідний кодекс кримінальний наш! Й коли мені не спиться наодинці, чи млосно від консервів чи винця, – розтулюю на будь-якій сторінці – й не можу, вже читаю до кінця. Бо зчиниться напевно злочин дечий в неспокою мирської суєти... От щойно прочитав про це, до речі: не нижче трьох, не більше десяти. Настільки задум в цих рядках глибокий – для кожного тут знайдеться стаття! Тут – все: колони, довгі, наче строки, і сльози, і кохання, і життя. Мені всі пункти так хвилюють душу – за кожним бачу долю я чиюсь! Й раді́ю, коли стягнення – не дуже: це, значить, пощастить-таки комусь... ...І враз стає тривожно і незручно: яка стаття – для мене, врешті-решт? І серце в грудях стукає так гучно – як ті, що прийдуть взяти під арешт.
|